“Коли матимете віру й не завагаєтесь,… – воно станеться” (Мт. 21, 18-22).
Коли виготовляємо якусь важливу річ, тоді перевіряємо її стан: слідкуємо за ростом рослин на городі, оглядаємо якість пошиття одягу чи побудови дому, щоб були задоволені ними. Подібно Христос у своїх науках час від часу пояснює значення віри. Одним із проявів міцної віри є доля всохлої смоковниці. Через брак плодів Ісус припинив її існування.
Іноді трапляються ситуації, де потрібні швидкі результати віри: Божа поміч чи опіка. Для цього потрібна тверда віра, тобто міцний зв’язок довіри та любові з Ісусом. Бо віра – це насправді дія Божої ласки. Чим міцніша віра – зв’язок із Богом, тим швидше Христос діє в нашому житті.
Коли говоримо про віру, знаємо слова Ісуса: „Все можливе тому, хто вірує” (Мр. 9,23).
Міцна віра тісно пов’язана з особистим пізнанням Ісуса Христа. Коли говоримо про віру в Бога, то цим впевнено визнаємо Його надзвичайні можливості, яких не мають інші люди. Апостоли пізнавали Христа через Його слова, вчинки та чуда і це зміцнювало їхню віру, що Ісус є Божим Сином і Богом.
Практично всі чуда, про які ми читаємо в Євангелії, відбуваються лише тоді, коли в людей є віра. За Христом ходили тисячі людей, натовпи, однак тільки одиниці зцілялися через свою велику віру. Так, як діялося тоді, діється і тепер – віра для нас є тим знаряддям, яке забезпечує наші міцні стосунки з Богом, дозволяє змінювати нас і життя.
У Бога немає речей неможливих і, образно кажучи, діяльність Господа стає залежною від нашої віри, адже лише тоді Ісус може діяти в нашому житті. Коли придивитися до нашого життя і молитви, то дуже часто знаходимо Богові оправдання, чому Він не дає нам того чи іншого: „Бог не дає, бо я недостойний, бо я грішний”. Насправді Бог не потребує нашого оправдання, а потребує віри: щоб ми знали Його і довіряли, тоді зробить для нас багато чудес.
